Чи не чув ти, як люди легковажні чи ворожі Церкві, стверджують, що храми це вигадки попів для їхньої власної наживи? Немає нічого безглуздішого! Тоді печі – вигадки пекарів, а готелі – їхніх власників, вода ж – винахід ділків для добування грошей. Але, шановний мій, якби не було в нас необхідності в їжі, питті, сні, то не користувалися б ми ні пекарнями, ні колодязями, ні готелями. Якби не було в нас необхідності ходити до церкви, не будували б люди храмів. Для задоволення нашої найпершої потреби і служать храми.
Необхідність відвідування храмів була в людей усіх часів і народів. Тому і храми, вівтарі і святилища зводили по всій землі, розташовуючи їх у наймальовничіших місцевостях. У центрі міст, на вершинах гір, на високих берегах, на пагорбах і в полях, на островах — усюди знаходить кирка археолога величні храми. І там, де залишила свій слід людська цивілізація, найпрекрасніші будівлі – це храми. Парфенон, храм Соломона, Свята Софія і безліч інших залишаться на століття і навіть тисячоліття дивом архітектури.
У наш час стоять і продовжують будуватись безліч храмів. Усюди бачиш їх куполи, великі і малі, зустрічаєш монастирі і каплиці. І все це за декілька кроків від власної оселі. Чому? Тому що ми відчуваємо в них безперечну потребу. Вони нам необхідні, як вода і повітря, що супроводжують наше життя. Більш того, як вода і повітря, що вдосталь оточують нас, є основною умовою нашого фізичного існування, так і численні храми, споруджені неподалік наших осель, є основним джерелом життєвих сил людини.
З’явившись на світ, ми вже за це повинні бути вдячні своїм батькам, а Бог обіцяє нам за шанування їх ще і нагороду. До того ж, тут, у цьому житті: «Шануй батька свого і матір свою, – добре тобі буде і довго житимеш на землі» (Еф. 6,13). Так, дякуючи за минуле, ти здобуваєш майбутнє.
Слово вдячності, звернене до батьків, відправиться від них далі, усім твоїм пращурам. І так, повертаючись назад уявним своїм поглядом, ти обов’язково зустрінешся з Творцем. А як Йому дякувати?
Твої пращури, прийнявши святе хрещення, засвоїли собі ім’я «православні». Цією ж властивістю вони нагородили і твою душу. Що ж, невже це тільки данина традиції? Тоді чому православними стають поряд з нами, греками, українцями, росіянами, сербами, болгарами, румунами, ще й французи, американці, японці? Багато православних також серед інших народів і націй. Один тільки цей факт свідчить про те, що православ’я не національна традиція, а дещо більше.
Наша віра називається «православною», що означає право, тобто правильно славити Бога. Навіть вороги нас так називають, погоджуючись з тим, що ми правильно Його сповідуємо. Правильність ця дбайливо охороняється від чужорідних впливів, від спроб домісити до Істини хоча б крапельку фальші. Тверде стояння в нашій вірі дісталося нам від предків, а вони-то знали, що значить дякувати Богу, тому що самі їли від цих плодів і нам з тобою заповіли.

ДЖЕРЕЛО: ЧОМУ ТИ НЕ В ЦЕРКВІ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.