«Панотче! Навчіть мене терпінню», — сказала одна сестра. «Учися, — відповів старець, — і починай з терпіння неприємностей, які що знаходять і зустрічаються тобі».
Преподобний Амвросій Оптинський

Ти, матінко, просиш навчити тебе терпінню… Дивовижна ти яка! Її вчить Бог! Її вчать люди – сестри! Її вчать обставини всього життя! І всі вони вчать тебе терпінню, вчать справою, самою суттю, самим єством здатності терпіти – ти просиш у мене уроку теоретичного терпіння… Терпи все що випадає – і врятуєшся!
Преподобний Анатолій Оптинський

Видно, що намагаєшся й бажаєш урятуватися, – тільки не вмієш, не розумієш духовного життя. Отут весь секрет в тому, щоб терпіти, що Бог посилає. І не побачиш, як у рай увійдеш. Преподобний Анатолій Оптинський
Усяка добра справа з терпінням і скорботою здійснюється: після того ж, ті, хто нині через необдуманість нарікають, будуть дякувати. Апостоли під час проповіді, хоча й були спокусою для іудеїв, а для еллінів божевіллям, але не переставали проповідувати Христа розп’ятого; і терпінням своїм весь всесвіт пройшли й насадили віру Христову; а коли б вони, дивлячись на спокусу й на ремство, залишили проповідь, яка би була користь? Вам можна в малому образі взяти це для себе прикладом…
Преподобний Макарій Оптинський …

Потрібно вчитися терпінню не тоді, коли нас за провину наказують, а коли без провини злословлять і нехтують нами.
Преподобний Макарій Оптинський.

Треба терпіти вміючи, а то можна перетерпіти і ніякої користі не одержати.
По-перше, дотримуйся святої віри й веди бездоганне життя по вірі, усякий же гріх, що трапиться тобі, негайно очищай покаянням.
По-друге, усе, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам’ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, віруючи, що все, що виходить від Господа, посилається Ним для блага наших душ, за все щиро дякуй Богу, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби прикрість заради великої її спасительності й збуди в собі спрагу її як питва, хоча гіркого, але цілющого.
По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшло лихо, то його не скинеш, як тісний одяг, треба перенести. Чи по- християнському ти перетерпиш його чи не по-християнському – все-таки перетерпіти доведеться; тож краще перетерпіти по-християнському. Ремство не рятує від лиха, а тільки його обважнює, а смиренна покірність визначенням Промислу Божого й благодушність віднімають тяготу у лиха.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха, усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо належало послати тобі?
По-сьоме, найбільше молися, і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, при якій, тоді як інші дивуватися будуть твоїм лихам, тобі буде здаватися, що й терпіти-то нема чого.
Святитель Феофан Затворник

Не починай нічого, не обміркувавши й не розрахувавши, чи на почате вистачить сил. Так Господь повелів у притчі про полководця, що хоче почати війну й людину, що приступає до побудови будинку. У чому ж цей розрахунок? У тому, за вказівкою тих же вселянь Господа в притчах, щоб озброїтися заздалегідь самовідданістю й терпінням. Подивися, чи є в тебе ці опори всіх трудівників у добрі, і якщо є – починай справу, а якщо ні, то заздалегідь запасися ними. Якщо запасешся, то що б не зустрілося на шляху до виконання наміру, усе перетерпиш і перебореш і почате доведеш до кінця. Розрахунок не на те роби, що якщо справа важкувата – кинути її, а на те, щоб надихнути себе на всяку працю. Звідси буде виходити твердість волі й постійність творення. І хай не буде з тобою ніколи такого, щоб ти сказав: «Іду», а потім не пішов.
Святитель Феофан Затворник

Терпіння зміцняється молитвою, що прикликає Божу допомогу в несенні накладеного хреста. Як стражденні діти говорять про сум свій батькам і від них одержують розраду або як друг своєму вірному другові повідомляє про душевні скорботи й тому почуває на серці якусь відраду, так і ми почуваємо полегшення нашого суму, коли Богу, Який є «Отець милосердя й Бог усякої розради» (2 Кор. 1, 3), повідомляємо наш сум у молитві.
Святитель Тихон Задонський

Терпіти не вмієш – учися самим терпінням. Прийде малодушність – знову берися за цю рятівну зброю. А згодом і здобудеш навик, тому що всякої чесноти, як і якого-небудь мистецтва, навчаються не відразу, – багато пройде часу й багато покладеш праці, поки дасться наука.
Преподобний Анатолій Оптинський

Бог наш не йменується Богом дозвільної бездіяльності й утіх, але Богом скорботи й довготерпіння. Він дійсно робить терпіння й благодушність у ті, хто віддає Йому себе, щоб вони здобували перемогу чудову, подібну до тої, яку одержав Христос, який був розп’ятий і пізнав смерть. Він переміг убивць Своїх і світ, тепер же уділяє від подібної сили Своєї й тим, які страждають за Нього, і через них знову перемагає тих же вбивць і світ. Це треба знати всякому християнинові, щоб хто не виявився даремно віруючим у Христа, як такий, що не знає таїнства християнства.
Преподобний Симеон Новий Богослов

ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.