Не усі з нас, християн, ревносні подвижники. Є і помірковані, і ліниві, і теплохолодні – такі, хто тільки по імені християни. Що ж нам необхідно для того, щоб отямитися, уникнути духовного застою і загорітись душею? Поштовх, рука допомоги, відповідне середовище й оточення, тепле і життєдайне.
Звичайно, умови храму, духовна атмосфера церкви надихає нас. Невже ми не знаємо цього з досвіду? Псалми, гімни, славослів’я, благословення священика, молитви, кадіння ладану, ікони святих і, насамперед, Божественна літургія звеличують нас.
Нас оточує запал ревнителів, щире благочестя віруючих, розчулення і скруха тих, що стоять поряд. Священний вогонь їхньої віри передається і нашим душам. Як часто ми стаємо на коліна, бачачи інших уклінними! Сльози навертаються на очі, коли нас зворушує розчулення оточуючих! А скільки разів ми виходили з храму з оновленою душею, сповнені рішучості зробити більш серйозним і піднесеним наше внутрішнє життя! Без сумніву, відвідування церкви возвеличує нас духовно.

ДЖЕРЕЛО: ЧОМУ ТИ НЕ В ЦЕРКВІ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.