Терпіти в Господі – значить великодушно переносити нещастя й страждання за віру в Господа. Справді, цей рід терпіння заповідає Господь наш, коли говорить Своїм послідовникам: «Віддасть же брат брата на смерть, і батько —сина; і повстануть діти на батьків, й умертвлять їх; і будуть ненавидіти вас всі за ім’я Моє; а той, хто перетерпить до кінця, спасеться» (Мт. 10, 21-22). Так терпіли в Господі святі мученики!
Але Господь обіцяє спасіння тільки тим, хто перетерпів до кінця; мучеництва ж припиняються – припиняється й терпіння цього роду, і потрібно далі вишукувати, що значить терпіння. У слові Божому знаходимо, що терпіти в Господі іноді значить старанно й неослабно молитися, поки не вмилостивимо Бога й не будемо Ним почуті: «Твердо уповав я на Господа, і Він прихилився до мене й почув голос мій» (Пс. 39, 2). Крім того, і взагалі люди мужні й постійні в подвигах благочестя називаються терплячими у Господі, що можна бачити в наступному вислові: «Ті, що надіються на Господа, обновляться в силі: піднімуть крила, як орли, попливуть – і не стомляться» (Іс. 40, 31). Всі ці види благочестивого терпіння, або, одним словом, сталість у вірі, заповідав святий Варнава антіохійським християнам, коли молив їх — не тільки по необхідності, на вимогу обставин, але щирим серцем терпіти у Господі.
Якщо й не піднімаються нині на послідовників Христових гоніння, які приносять мучеництво, і нині, однак, як і завжди, «багатьма скорботами слід нам увійти в Царство Боже» (Діян. 14, 22). Отже, якщо посилається тобі нещастя й скорбота, і при ретельному випробуванні своєї совісті ти пізнаєш у цьому покарання за гріхи, терпи у Господі й говори із Псалмопівцем: «Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої… Благо мені, що я постраждав, щоб навчитися заповітів Твоїх»(Пс. 118,137;71). Якщо ж і не зауважуєш того, що із твоєї вини накликане на тебе нещастя, що осягає тебе, і тоді терпи у Господі й говори з Іовом: «Господь дав, Господь і взяв; хай буде ім’я Господнє благословенне!» (Іов. 1,21).
Вчить тебе благодать Божа молитися Богу за порятунок від лих, просити Його допомоги в потребах, особливо духовних, що стосуються порятунку твоєї душі й вічного блаженства, – остерігайся й у цій святій вправі мінливості й нетерплячості. Господь заповів нам «завжди молитися й не сумувати»(Лк. 18, 1), тобто не тяготитися молитвою, а перебувати в ній неослабно. Чи бачиш плід твоєї молитви? Примнож її віддякою Богу, Який «насичує благами бажання твоє» (Пс. 102, 5). Не одержуєш того, що просиш? Визнай недосконалість молитви твоєї й продовжуй її з новою ретельністю, роздумуючи, що Всеблагий Отець Небесний якщо видимо не виконує твого бажання, то, без сумніву, невидимо піклується про благо твоє більше, ніж ти можеш пізнати й уявити. Так і в молитві терпи у Господі.
Який би ти не почав благочестивий подвиг, у якій би чесноті не почав управлятися, не зраджуй прийнятому один раз благому наміру. І хоча б чекали на тебе перешкоди, хоча б здавалося тобі, що успіх не відповідає твоєму очікуванню, не впадай у розпач, не малодушествуй. І навпаки, хоча б здалося тобі, що ти досяг досконалості у добрій справі й подвигу, не лінуйся, не будь безтурботний, визнаючи себе нікчемним рабом, навіть якщо й усе наказане виконав, тому що й у цьому випадку ти зробив тільки належне (Лк. 17,10) і тому не мав би ще права залишатися без діла. Таким чином, у труднощах подвигу уповай на Господа й терпи у Господа; в успіху не покладайся на себе й теж терпи у Господі.
Святитель Філарет, митрополит Московський

Яка б не осягнула тебе прикрість, яка б не трапилася тобі неприємність, ти скажи: стерплю це я для Ісуса Христа! Тільки скажи це, і тобі буде легше. Тому що ім’я Ісуса Христа сильне – при ньому всі неприємності вщухають, біси зникають; затихне й твоя досада, заспокоїться й твоя малодушність, коли ти будеш повторювати найсолодше ім’я Його. Господи! дай мені терпіння, великодушність і лагідність! Господи! Дай мені бачити провини мої й нікого не осуджувати!
Преподобний Антоній Оптинський

«Той, хто перетерпить до кінця, той врятується»(Мт. 24, 13). Але не всякий що терпить урятується, а тільки той, хто терпить на шляху Господньому. На те й життя це, щоб терпіти, і всякий що-небудь терпить, і терпить до самого кінця. Але терпіння не йде на користь, якщо воно не буває заради Господа й святого Євангелія Його. Вступи на шлях віри й заповідей Євангельських – приводи до терпіння помножаться, але терпіння із цієї хвилини почне плодоносити вінці, і те терпіння, що дотепер було порожнім, стане плодоносним. Таким осліпленням потьмарює нас ворог, що тільки те терпіння, яке зустрічається на шляху добра, й представляє важким і нездійсненним, а те, що сам він накладає на того, хто служить пристрастям, представляє легким й нічого не вартим, хоча воно важче й безутішніше від того, яке несуть борці з пристрастями й злим ворогом! А ми сліпі й не бачимо цього… Трудимося, терпимо й знесилюємося заради ворога, на свою же погибель.
Святитель Феофан Затворник

Терпіння буває різне. Іноді людина терпить нестатки й болі через їх неминучість з ремством і озлобленням, не роздумуючи про волю Божу. За таке озлоблене терпіння людина не одержить у нагороду вічне, блаженне життя. Але буває терпіння по вірі, коли людина труднощі, які зустрілися, і болі перетерплює як послані або попущені Богом для випробування її у вірі й благочесті. Тоді людина терпить скорботи, як очисну жертву за гріхи свої, з надією на те, що, перетерпівши з волі Божої болі для очищення гріхів, вона здобуває відвагу на любов до Бога, у Якого джерело життя вічного. Ось таке терпіння, присвячене Богу, і є рятівним.
Обумовлений Богом людині шлях життя може мати різні види скорбот. Іноді людині доводиться мати скорботи від людської несправедливості, утисків і наклепу. У таких обставинах апостол Петро втішає так: «тому що те завгодно Богу, якщо хто, роздумуючи про Бога, переносить скорботи, страждаючи несправедливо» (1 Петр. 2, 19). Якщо людина страждає від хвороби, апостол утішає тим, що той, хто страждає плоттю перестає грішити (1 Петр. 4,1). І покаявшись у попередніх гріхах, людина стає очищеною і бажаною Богу.
Але терпіти все-таки важко. А може, можна без терпіння? Без терпіння можна існувати, але жити не можна. Ми, грішники, існуємо й діємо із гріхом і в гріху. А той, хто творить гріх підлягає відповідальності й покаранню стражданнями. А щоб перенести ці страждання з користю для себе, і потрібне терпіння.
У всякій скорботі Апостол Петро дає нам таку розраду: «Улюблені! Вогненної спокуси, що посилається вам для випробування, не цурайтеся, як пригоди для вас дивної» (1 Петр. 4,12). А тому що через терпіння людині бувають корисні всякі скорботи, то саме терпіння є чеснотою, як необхідна властивість віри. Про це Апостол говорить так: «покажіть у вірі вашій чесноту, у чесноті розважливість, у розважливості помірність, у помірності – терпіння, у терпінні – благочестя, у благочесті-братолюбство, у братолюбстві-любов»(2 Петр. 1, 3-7). А любов є союз всіх чеснот і виконання волі Божої.
Усвідомлюючи, наскільки рятівне терпіння, багато святих приймали на себе різні добровільні подвиги терпіння: посилені пости, утримання від сну, праця тілесна, та інші подвиги. Терпіння завжди й усюди необхідне: у стражданнях щоб не озлоблятися й не впадати у відчай, а в подвигу – щоб не загордитися. Отже, терпіння завжди буде нам корисне, якщо воно буде присвячене Богу.
Старець ієромонах Петро (Серьогін)

ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.