Слово про терпіння
Господь сказав: хто перетерпить до кінця, той спасеться (Мт. 10, 22). Терпіння служить зміцненням для всіх чеснот. І жодна із чеснот без нього не може встояти, тому що всякий, хто повертається назад непридатний для Царства Божого (Лк. 9, 62). Якщо хто-небудь думає, що він надбав усі чесноти, але не перетерпить до кінця, то не уникне мереж диявольських і не буде придатний до осягнення Царства Небесного. Тому що й ті, які вже тут одержали запоруку (життя вічного), мають нестаток у терпінні, щоб сприйняти в майбутньому досконалу нагороду за подвиг. У всякому мистецтві й при всякому знанні необхідне терпіння. І справедливо; тому що без нього не робляться навіть зовнішні справи; але якби яка-небудь із них і виконалася, то потрібне буває терпіння для того, щоб те, що відбулося збереглося. І просто сказати: усяка справа перш, ніж виконається, з терпінням виконується, і виконана терпінням зберігається, і без нього не може встояти, та й не одержує кінця. Тому що якщо ця справа гарна – терпіння подавець і хоронитель його; якщо ж погана – терпіння подає (у ньому) спокій і великодушність і не попускає того, хто спокушається нудитися малодушністю, зарученням геєни. Йому властиво умертвляти розпач, який умертвляє душу. Воно навчає душу утішати себе й не сумувати від безлічі суперечок і скорбот. Іуда, який відхилився від нього, як недосвідчений у боротьбі, знайшов собі двояку смерть. Це засвоїв собі апостол Петро, як досвідчений у боротьбі, і в самому падінні переміг він диявола, скинувши його: Засвоївши терпіння, чернець той, що колись впав у блуд, переміг того, що переміг його, тому що не послухав помислу розпачу, як примушував він піти з келії й пустелі, але з терпінням говорив своїм помислам: не згрішив я, і знову говорю вам: не згрішив. От божественна розсудливість і терпіння доблесного чоловіка! Терпіння удосконалило блаженного Іова й перші його добрі справи. Тому що якби хоч трохи ухилився від нього праведний, то втратив би й все здобуте; але Той, Хто знав його терпіння, попустив нещастя, для вдосконалення його й користі багатьох. Той, хто пізнав колись користь терпіння намагається придбати його повністю, за словами Великого Василя, який говорить, не на всі пристрасті озброюйся раптом; може бути, не одержиш успіху й звернешся назад і не будеш направлений у Царстві Божому (порівн.: Лк. 9,62); але борися із кожною із пристрастей порізно, починаючи з того терпіння, що тебе осягає. І воістину так. Тому що якщо хто-небудь не має терпіння, то ніколи не може встояти на війні видимій, і не тільки собі, але й іншим наносить своїм відхиленням втечу й погибель. Згідно слів, які Бог сказав Мойсею: лякливий на бій хай не виходить і ін. (пор.: Втор. 20, . Але при видимій війні дехто може залишатися всередині будинку й, може не виходити на війну; хоча через це й позбудеться дарунків і вінців, і залишиться, можливо, у бідності й безчесті. В уявній же боротьбі неможливо знайти місця, де б її не було; хоча би і весь світ пройшов хто-небудь, але куди не піде, скрізь зустріне боротьбу. У пустелі — звірі й демони та інші злополуччя й страховиська. У безмовності — демони й спокуси. Серед людей — демони й люди, що спокушають на гріх. І ніде немає місця без випробувань, тому без терпіння й неможливо знайти спокій. Терпіння ж походить від страху й віри й починається із розсудливості. Розсудливий випробовує справи відповідно до розуму, і, знаходячи їх тісними, як сказала Сусанна, обирає краще, як і вона. Тому що ця блаженна взивала до Бога: тісно мені звідусіль; якщо я виконаю бажання беззаконних старійшин, душа моя загине за перелюбство, якщо ж ослухаюся їх, оббрешуть мене в перелюбстві і як судді народу засудять мене на смерть; але краще мені вдатися до Всесильного, хоча й смерть має бути (Дан. 13, 22-23). О, яка була розсудливість цієї блаженної! Розсудивши так, вона не помилилася у своїй надії. Але як тільки зібрався народ, і беззаконні судді засіли, щоб оббрехати її й засудити неповинну на смерть, як перелюбницю, негайно дванадцятирічний Данило з’явився від Бога пророком і позбавив її від смерті, звернувши смерть на старійшин, що хотіли засудити її беззаконно. Прикладом Сусанин Бог показав, що Він близький до тих, які бажають заради Нього терпіти спокусу й не хочуть залишити чесноту по недбальству через скорботу, але віддають перевагу закону Божому, і в терпінні того, що їх осягає, звеселяються надією на спасіння. І справедливо. Якщо мають бути два нещастя: одне тимчасове, а інше вічне, то чи не краще обрати перше. Тому й говорить святий Ісаак: краще терпіти нещастя з любові до Бога й прибігати до Нього, у надії вічного життя, ніж, по страху спокус, відпасти кому-небудь від Бога, упасти в руки диявола і з ним іти в муки (Як. 1,2; 2 Кор. 8,2). Тому добре було б, якби хто, подібно до святих, радувався в спокусах, як боголюбивий; якщо ж ми не такі, то оберемо, принаймні, легше, заради необхідності. Тому що нам необхідно або тут бідувати тілесно й царювати подумки із Христом, у нинішнім віці, заради безпристрасності, і потім у майбутньому; або відпасти через страх спокус, як було сказано, і піти у вічні муки, від яких хай позбавить нас Бог, через терпіння нещасть тут. Терпіння є якби камінь, що нерухомо стоїть проти вітрів і хвиль життєвих, і той, хто досягнув його не знемагає при повені й не вертається назад; але, знаходячи спокій і радість, не захоплюється зарозумілістю, а завжди перебуває однаковим, і в благоденстві й у злополуччі; тому він і перебуває неушкодженим від мереж ворога. Коли зустріне бурю, терпить із радістю, очікуючи кінця; коли й тиха погода буває, очікує спокуси до останнього конання, за словом Великого Антонія. Такий пізнає, що в цьому житті аж ніяк нічого немає незмінного, але все проходить, тому він і нітрохи не піклується про що-небудь земне, але покладається на Бога, тому що Він піклується про нас. Йому належить усяка слава, честь і держава на віки. Амінь.

ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.