Багато турбот у житті, багато негараздів, багато і випробувань. До кого звернутися по допомогу? До сильних світу цього? Але вони не звернуть на нас ніякої уваги, до того ж далеко не в кожній ситуації можуть допомогти. І приходять люди в церкву, як гнані вітром кораблі повертаються до пристані. Іоанн Златоуст говорить: «Бог влаштував церкву, як гавань, щоб у ній, укрившись від шуму і хвилювань життєвого моря, люди насолоджувалися великим спокоєм». У церкві ти знайдеш сили протистояти життєвим негараздам. «Тебя, Господи, молимо, все, що очікує нас, до добра приведи, з подорожніми подорожуй, хворих відвідай, Лікарю душ і тіл наших». Господь оберігає тебе, якщо ти ходиш до церкви, від усіх напастей і бід, про які ти навіть і гадки не маєш.
В часи Феодосія Великого в Константинополі проданий був у рабство один хлопець на ймення Феофіл. Така була сила його синівської любові, що він погодився на рабство заради того, щоб прогодувати свого старого батька! Прощаючись із сином, батько дав йому пораду: «Сину мій, які б доручення не давались тобі в неділю, насамперед йди в храм Божий. Літургію стій до кінця, а потім йди по своїх справах».
Патрицій Костянтин, що купив Феофіла, був одним із придворних імператора. Він дуже полюбив Феофіла за добру вдачу і завжди тримав його при собі. Одного разу, кваплячись на виклик імператора, Костянтин забув дома пакет з паперами державної ваги. Посланий за пакетом Феофіл, повернувся в будинок патриція зненацька для його дружини, яка саме в цей час зраджувала своєму чоловікові з одним із рабів.
Безсоромна жінка, щоб приховати своє беззаконня, перекрутила все на свій лад і коли чоловік повернувся додому, заявила: «Цей раб, що завжди при тобі, спокушав мене і обезчестив би, якби на мій лемент не прибіг інший раб. Або ти вб’єш його, як він того і заслуговує, або я повернуся до свого батька». Злочинниця домоглася свого і переконала чоловіка убити Феофіла.
Патрицій домовився з епархом, щоб його рабові відтяли голову і прислали йому. Страту призначили на наступний день. Вранці патрицій Костянтин сказав Феофілу: «Иди до епарха і привітай його від мого імені, і він дасть тобі відповідь, яку я чекаю». Нічого не підозрюючи, Феофіл відправився до епарха, але проходячи повз храму Пресвятої Богородиці, зупинився. Йшла літургія. Він ввійшов у храм і відстояв її до кінця.
У цей час злочинний раб не знаходив собі місця й усе не міг дочекатися людей епарха з головою Феофіла. «Володарю, – сказав він патрицію Костянтинові. – чи не сходити мені в дім епарха і чи не принести його відповідь?» «Іди», – відповів той. Швидко побіг безсовісний раб до будинку епарха і привітав його від імені патриція. Кат же, що був при цьому, не роздумуючи, відтяв йому голову. Він вважав, що це і є той раб, смерті якого шукає патрицій. І в той час, коли люди епарха загортали відрубану голову, щоб послати її Костянтинові, входить Феофіл і вітає епарха від імені патриція. Епарх передав йому запечатаний пакунок і той відніс його своєму володарю.
– Що в тебе в руках, – запитав його Костянтин.
– Пакет, який мені дав епарх, щоб віднести тобі! Відвідування церкви врятувало життя Феофілу, а патрицій довідався правду й усиновив його.
– Врятований відвідуванням церкви!
З церкви повертаєшся, сповнений радості і благодаті. «Приходь у церкву, – говорить Іоанн Златоуст, – щоб піти сповненим небесних дарів, щоб у будь-якому становищі залишатися неушкодженим, щоб, озброївшись духовною зброєю, стати невразливим і непідвласним дияволу». Про тих, що повертаються з храму, склав поет вірші:
Благовоние рекою
По дороге розлилось.
И невидимо с тобою
Сам Иисус Христос.
З Божим благословенням, що ти отримав у церкві, і справи твої підуть на лад.
– Чому ти працюєш у неділю? – запитав один торговець ремісника.
– Тому що я бідний, – відповів він.
– Скільки років ти працюєш?
– Усе своє життя.
– Але ж не став багатий! Давай домовимось, що ти будеш дотримуватись неділі. Шість днів працюй, не покладаючи рук, але в неділю йди в храм. Я зайду до тебе через півроку і відшкодую весь збиток, що ти понесеш через відвідування церкви…
– Ну, як справи? – запитав він його через шість
місяців.
– Нічого, – відповів він йому, – от і корівку купив… Правий виявляється той, хто сказав: «Я знаю два вірних способи, щоб стати бідним: злодійство і робота в неділю»! Згадайте, кого ми намагаємось захистити? Наших домочадців. Так і Бог оберігає тих, хто належить Його Церкві.

ДЖЕРЕЛО: ЧОМУ ТИ НЕ В ЦЕРКВІ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.