Причини, що спонукують до терпіння, або розрада в терпінні
Перша. Усяке неблагополуччя, нещастя й страждання по Божому Промислу буває. Так і написано: Добро й зло, життя й смерть, убогість і багатство — від Господа (Сір.11,14).
Друга. Особливо в нинішній час тому, хто хоче благочестиво жити нема чого очікувати, крім насильства, озлоблення, гоніння, тому що через примноження беззаконня уже в багатьох охолонула любов. Таким чином, усякому, хто хоче благочестиво жити, – до терпіння готуватися повинно (Мт.24,12).
Третя. Терпіння, як вище вчить святий Іоанн Златоуст, – грішників від страти звільняє, праведникам нагороду примножує (Послання 4 до Олімпіади).
Четверта. Висока чеснота – терпіння, з якою ніщо не може зрівнятися. Терпіння лих, – як говорить святий Златоуст, – милостиню й інших багато чеснот перевершує (Бесіда 31 на євангеліста Матвія). І ще говорить: «Немає нічого рівного терпінню» (Послання 7 до Олімпіади).
П’ята. Досить знатна перемога – ворогів терпінням перемагати, як той же святий Іоанн Златоуст учить (Бесіда 85 на євангеліста Матвія).
Шоста. Терпінням диявол перемагається й осоромлюється, – як пишеться про Іова праведного.
Сьома. За терпіння обіцяється вічне життя й слава, тому що говорить Христос: Хто перетерпить до кінця, врятується (Мт. 10, 22). Очікуванням слави всякий у терпінні може утішатися.
Восьма. Усяке страждання й нещастя, хоча б і довге було, зі смертю припиниться.
Дев’ята. Хоча велике страждання наше, але гріхи наші, котрими ми величність Божу образили, далеко більші, і більшого покарання гідні.
Десята. Бог карає нас тут, щоб ми порятунок вічний одержали. Будучи ж суджені, караємося від Господа, — говорить апостол, – щоб не бути засудженими зі світом (1 Кор. 11; 32).
Одинадцята. Вимагає Божа правда, щоб грішник за гріхи покараний був. Якщо потрібно грішникові бути покараним, краще тут бути покараним і з віддякою терпіти, ніж у майбутньому віці без кінця в муках перебувати. Тут карає Бог і утішає, а там немає розради; тут покарання легкі, батьківські, а там жорстокі; тут короткочасні, а там вічні. Тому що сто років тут усяке страждання терпіти — ніщо в порівнянні з вічністю. Слухай євангельського багатія, що тут щодня бенкетував блискуче, як він кричить: Отче Аврааме! змилосердься наді мною, — кричить (Лк. 16, 24), але даремно, і навіки буде волати.
Дванадцята. Бог, по багатству, доброті, лагідності й довготерпінню Своєму, терпить нас, очікуючи від нас покаяння: і нам повинне терпіти, коли карає нас за гріхи, і дякувати Йому, що Він за беззаконня наші не вразив нас, а цим покаранням шукає порятунку нашого.
Тринадцята. У благоденстві людина підноситься, у злостраданні ж упокорюється; для того Бог посилає людині хрест, щоб упокорювалася, і щоб не втратила вічного блаженства.
Чотирнадцята. Терпіти або не терпіти й нарікати в стражданні, однак же того не проминути, що суд Божий нам визначив, а з нетерпіння нагорода губиться.
П’ятнадцята. Терпінням полегшується страждання. Подивися всякий на тих, які перебувають у довгостроковій хворобі: так вони терпінням до тої хвороби звикли, що як би й не відчувають її; навпаки, нетерпінням множиться хвороба, як саме життя показує.
Шістнадцята. Усяке страждання може бути або жорстоким, або легким: якщо жорстоке, то незабаром припиниться смертю; якщо легке, то можна якось терпіти.
Сімнадцята. Хто страждає, повинен так у собі роздумувати: адже дотепер терпів я, виходить, і далі так само можу терпіти; учора терпів, виходить, і сьогодні, і завтра можна терпіти.
Вісімнадцята. Христос Син Божий неповинний і заради нас терпів, нам залишивши приклад, щоб ми шили слідами Його (1 Петр. 2, 21). Нам тим у терпінні повинно утішатися, що Христос безгрішний терпів.
Дев’ятнадцята. Стражденний, дивися на тих. які більшу мають скорботу й хворобу, але терплять. Якщо перебуваєш в довгостроковій хворобі й маєш яку-небудь розраду від службовців тобі, подивися на тих, які більшу, ніж ти, мають хворобу, які всередині вогнем скорботи й суму опаляються, ззовні ж ранами обсипані; до того ж не мають того, хто б їм послужив, хто б їх нагодував, напоїв, підняв, обмив від ран, але терплять.
Якщо терпиш вигнання, приведи на розум каторжників, які в кайданах, у руб’ях, напівголі, від дому й батьківщини відлучені, щодня биття й рани приймають. Удень на тяжкій роботі, а вночі в темницях, наповнених нечистотами й смородом, покладені, без усякої розради перебувають, і смерть для них приємніша, ніж життя.
Якщо терпиш убогість, подумай про тих, які колись були багатими й славними, але до того дійшли, що ні себе, ні дружину, ні дітей не мають чим наситити, одягти, де голови схилити; скитаються по чужих дворах, до того ж боргами обтяжені; звідусюди тісноту, сум, скорботу нестерпну мають, начебто в печі горять; ти, хоча свого самого необхідного й не маєш, можеш випросити ім’ям Христовим, а вони й просити соромляться, тому шо колись славними й багатими були. Подивися ще на бідних селян, злиденних, напівголих, хворих, що лежать без руху, з яких податі й оброки вимагають, а вони не тільки дати не можуть, але й самі бідують, хто б їм дав, та ще й послужив би через їхню крайню вбогість і хворобу.
Якщо терпиш ганьбу й наклеп, приведи на пам’ять сидячих на високому місці, скільки вони терплять від підлеглих ремствувань, ганьблень, лихослів’я, лайки, наклепів, підступництв, лукавства, прокльонів, глузувань і уїдливих докорів, по подобі дерева, що виросло на високому місці, котре від усяких і найменших вітрів коливається. Так і від інших прийми собі підкріплення в терпінні. Вони більше і жорстокіше терплять: чи тобі малого не стерпіти?
Двадцята. Зійди розумом у пекло й розсуди, як засуджені там мучаться, і на віки будуть мучитися; якщо можна було б, бажали б вони тут хоч до кінця світу у вогні горіти, тільки б від вічних звільнитися мук.
Двадцять перша. Зведи розумові очі в небесні оселі й оглянь всіх, хто там живе: жодного не знайдеш, хто б шляхом терпіння не прийшов туди.
Двадцять друга. Нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тою славою, що відкриється в нас, — говорить апостол Павло (Рим. 8, 18). Тому що яке б зло ти не терпів тут, однак терпіння це негідне майбутньої слави, що приготована тим, що терплять. Радуйтеся й веселіться, тому бо велика ваша нагорода на небесах (Мт. 5, 12).
Двадцять третя. У стражданні своєму згадай про жахливе страждання святих мучеників: одні з них палицями биті були, іншим зуби й очі вирвали; в інших язик, руки, ноги й соски відсічені; інші майже всі роздроблені, до хрестів прицвяховані були; інші на поживу звірам кинуті; інші у воді потоплені; інші вогнем спалені; інші живими в землю зариті; інші в розпечених мідних печах зачинені були; з інших шкіру й плоть до костей здирали; іншим смолу, олово розтоплене у вуста вливали, та інші несказанні муки вони перетерпіли, але все так великодушно терпіли, що навіть глузували з мучителів Правда, вони терпіли все це за допомогою Христовою, але та ж допомога Христова й нині готова всім, що терплять. Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той самий (Євр. 13, 18).
З терпінням будемо проходити поприще, що очікує на нас, дивлячись на начальника й здійснителя віри Ісуса. Який, замість належної Йому радості, перетерпів хрест, зневаживши посоромлення, і возсів праворуч престолу Божого (Євр. 12, 1-2).

ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.