Терпінню протиставляється легкодуха скорбота серед нещасть, яка виявляється по-різному, а саме: стосовно Бога — у безнадійності, ремстві, огуді й іншому. Стосовно самого страждальця виявляється в тому, що нетерплячий нерозважливо, жорстоко мучить себе, піддається зневірі, що розслаблює душевні й тілесні сили, як говорить Псалмопівець, душа моя тане від скорботи (Пс. 118, 28), залишає корисну діяльність, упадає в малодушність, навіть розпач — душевну смерть, зневажає благопристойними засобами до угамування суму, розбудовує й зовнішній свій добробут. А інших людей часто ображає то підозрою, то ремством і іншими неприємностями робить. Лагідності протиставляється дратівливість, що взагалі означає безладну досаду на інших за образу або нехтування.
Коли досада буває з’єднана з одним невдоволенням на винуватця образи, то називається обуренням. А якщо приєднується до того й бажання помсти, то називається вона гнівом, або безладним побажанням помсти.
Нема сумніву, що всякий гнів непристойний для християнина й часто доводить його до такого стану, що він не володіє собою. Тому Спаситель і говорить: Терпінням вашим спасайте душі ваші (Лк. 21, 19).
Особливо страшно навіть дивитися на людину, що прийшла в лють, коли вона кипить гнівом, шумить і походить на біснуватого. Усякий гнів чим сильніший, тим шкідливіший і для нас самих, і для інших: шкодить тілесному здоров’ю, іноді розладжує й зовнішній добробут. Стосовно інших, – від нього бувають ненависть, ворожнеча, бажання зла ближньому, сварки, ганьблення, образи, навіть бійки й убивства.
Роздратований іноді й на Бога зводить ремство й огуду. А найгірше те, що майже кожен, хто гнівається вважає свій гнів справедливим. Тому всякому особливо потрібно пильнувати над собою, щоб під приводом справедливості не потурати одній пристрасті неприборканої природи, хоча б іноді й по справедливих причинах збуджувався гнів. Все-таки досить небезпечно на малому човні пускатися в бурхливе море, управляти ним проти розлютованих хвиль і не бути потопленим або не розбитися на камінні. У всякому разі, хто в гніві дозволяє собі колючості, лихослів’я, той явно показує, що він водиться недобрим духом. Особливо людям із дратівливим темпераментом потрібно намагатися у завжди приборкувати гнів, який у них легко збуджується й через малий привід; і чим більше дров і частіше підкладати в цей вогонь, тим більше він буде розпалюватися, поки не перетвориться у всепожираюче полум’я. А якщо не давати їжі вогню, він помалу згасне сам по собі.
ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
