Для приборкання гніву радять заздалегідь приготовлятися до зустрічі тих випадків, при яких може збуджуватися гнів, і намагатися стримувати його. А якби й трапився раптовий спалах, то потрібно намагатися не вимовляти образливих слів тому, хто подав привід до гніву; у такий спосіб потроху за допомогою Божою можна звикнути холоднокровно зустрічати неприємності.
Про це й говорив святий Псалмоспівець (див.: Пс. 76, 5; 118, 60; 38, 2-3, 10; 37, 14-15).
Гнів потрібно придушувати міркуванням про його шкідливі наслідки для нас і для інших. Гнів людини не творить правди Божої (Як. 1, 20), тобто справи доброї, бажаної Богу, а зла багато творить. Для приборкання гніву не потрібно дорожити ніякими речами, нічим земним, крім чесноти. На всяку неприємність, від якої може збуджуватися гнів, потрібне дивитися як на спокусу або покарання, послане від Бога за наші гріхи. Таким чином потрібно упокоритися, обвинуватити себе, визнати себе гідним прикрості, а інших, що заподіяли прикрість, вибачити, як знаряддя покарання Божого, приписувати не зловмисності, а омані, захопленню від пристрасті, спокусі диявола або слабості, загальній для всіх нас, через яку всі ми багато согрішаємо проти інших, як говорить апостол (Як. 3,2), і потрібно помолитися за кривдників. Це є справою смиренності й любові, а смиренність і любов – краща зброя проти всякої пристрасті.
Якщо прийде на тебе ненавмисна спокуса, говорить святий Максим Сповідник, че вини того, через кого вона приходить, а вишукуй, для чого вона приходить, і знайдеш виправлення. Тому що чи через того, чи іншого, але тобі належало випити полин із чаші промислу Божого. Розважливий роздумує про лікування, що подається промислом Божим, із подякою зносить нещастя, що сталося за присудом Божим, ні на кого не покладаючи провини за гріхи свої, а нерозумний, не осягаючи премудрого Промислу, согрішив і наказуючись, причиною проблем своїх поставляє або Бога, або людей. Святий авва Дорофей говорить, що образи посилаються від Бога через людей, а ми залишаємо Бога, що попускає напастям находити на нас для очищення гріхів наших, і гніваємося на людей. Святий Марк Подвижник говорить, що, про всяку справу сказавши один раз, потім повинно прощати тому, про кого думаємо, що він скривдив нас, хоча б образа ця мала правильну підставу, хоча б і зовсім не мала її, знаючи, що винагорода за прощення образ перевершує винагороду за всяку іншу чесноту. Ми повинні навіть радіти при різних образах від людей, а не вболівати; радіти ж не просто й не без міркування, а тому, що маємо випадок простити тому, хто согрішив проти нас і заради цього одержати прощення власних наших гріхів. Нарешті, примушуючи себе до приборкання гніву, потрібно при цьому молитися Богу за дарування допомоги для приборкування гніву, тому що без допомоги Божої ми ні в чому доброму не можемо мати успіху. Якщо Господь не збудує дім душевний, даремно трудяться будівничі його (Пс. 126, 1).
ДЖЕРЕЛО: ЯК НАВЧИТИСЯ ТЕРПІТИ НЕДОЛІКИ БЛИЖНІХ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
