Склядена за книгою митрополита Антонія (Храповицького) «Сповідь»
Гріхами, звичайно, називають не тільки гріховні справи, тобто дії, учинки, слова, думки, почуття, противні заповідям Божим, християнському моральному закону, але часто й причини гріховних справ – пристрасті й гріховні навички людської душі, як і противні задуму Божому про людину, які псують досконалість людської природи, створеної за подобою Божою.
Про наші гріхи нагадують нам щоденні домашні молитви: молитва вечірня Святому Духу, повсякденне сповідання гріхів наприкінці вечірніх молитов і інші.
У більшості посібників для тих, що готуються до Таїнства Сповіді гріхи розподіляються за десятьма заповідями Закону Божого й заповідями Євангельськими.
(Приклад сповіді, побудованої за таким принципом, міститься, наприклад, у книзі «Досвід побудови сповіді» архімандрита Іоанна Крестьянкіна (вид. Псково-Печерського монастиря, 1992). Це посібник особливо цінний тим, що являє собою живе слово пастиря до наших сучасників-християн. У ньому можна знайти гріхи, характерні для нашого часу.)
Слід зазначити, що євангельське розуміння заповідей Закону Божого, даного через пророка Мойсея древньому народу ізраїльському, набагато ширше й глибше, ніж старозавітне. Гріхом уважається порушення заповіді не тільки справою, але й думкою, і бажанням. Втім, остання, десята заповідь, наче готуючи старозавітних людей до досконалого розуміння Закону, говорить: «не пожадай».
У додатку до цієї книги ми поміщаємо досить повне й докладне перерахування гріхів в «Загальній сповіді».

ДЖЕРЕЛО: НА ДОПОМОГУ В ПОКАЯННІ (Про пристрасті, чесноти і покаяння. Ґрунтовна підготовка до сповіді) // Православне Видавництво «Благодатний Вогонь», м. Глибока, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.