І вона має значення. Просфорою вона називається тому, що приноситься Богу (Просфора (грецьке) – приношення. Хліб, що використовують для здійснення таїнства. – Пер.).

Іноді її називають і «літургією», тому що без неї неможлива літургія. Якби були потрібні золото й діаманти для такої великої Жертви, де б ми їх взяли? От чому премудрість і любов Божа знайшла цей простий спосіб.

Хліб можна знайти в кожній хаті. Принесений у храм, цей дар твій стане Тілом Христовим!! Подумай, якої великої честі може удостоїтися твій дім. Уяви собі, що цар, для того, щоб нагодувати своїх дітей, погодився б прийняти від тебе хліб, що ти замісив, і їжу, що ти приготував. Який би ти був гордий! Як би дбайливо готував її і приніс у палац. А отут ти готуєш для Самого Бога, і Він приймає твоє приношення! Хіба це не диво?

Пращури наші знали про це і були дуже побожні. Відбирали краще пшеничне зерно і власноручно мололи його. Були і спеціальне решето і мішалка, щоб приготувати просфору. Жінка, яка місила тісто, молилася. Готування перетворювалося у священнодійство. Але відповідно витраченим силам Бог кожному дає і нагороду. Отже, коли просфора твоя перевтілюється в Тіло Христове, скажи мені, хіба це подоба?

ДЖЕРЕЛО: ЧОМУ ТИ НЕ В ЦЕРКВІ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.