Разом із просфорою подаємо ми імена наших родичів, живих і померлих. (У наших храмах і монастирях записки з іменами на поминання за літургією подаються без просфор. Просфори для здійснення таїнства випікають спеціально визначені люди у спеціальних приміщеннях і беруть їх звідти, минаючи стадію подачі записок.). Під час проскомідії покладаються частки на Святий Дискос, і поруч з частками Пресвятої Богородиці, ангельських воїнств, святих лежать і частки, вийняті по одній за кожне подане ім’я. Поминання здійснюють ієреї. У цей момент, під час здійснення Жертви, наші родичі присутні поруч із Ісусом Христом і разом із Пресвятою Богородицею, душами святих і ангелами. І заради цього дарує Бог померлим спокій, а живим – заступництво і благословення.

Наведемо один з безлічі випадків дивної допомоги. У 1922 році в Середній Азії під час війни знаходився син однієї родини з Мессіни. Домашні дуже хвилювалися за нього і навіть уночі замовляли літургію через бій. На п’яту годину ранку прийшовся момент служби, коли священик виголосив: «Твоє від Твоїх», а рідні і близькі ревно молилися за свого солдата. Через кілька днів він написав у листі про те, що в ту пам’ятну ніч він був узятий у полон, але о п’ятій годині ранку йому вдалося вирватися з рук ворогів!

От яке значення має поминання.

ДЖЕРЕЛО: ЧОМУ ТИ НЕ В ЦЕРКВІ? // Глибока, Благодатний Вогонь, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.