Підчас посту надзвичайно витончується розум людини. Він стає більш проникливим і гострим покращується пам’ять.
Люди давно помітили, що після ситої їжі жодні знання в голову ке лізуть. Хочеться відпочити, полежати, нападає дрімота. Ось як це пояснюється: в людському організмі, як ви знаєте, є два кола кровообігу мале й велике. Мале коло обслуговує мозок людини, а велике – усі решту органи. І ось, якщо година перенавантажує внутрішні органи (шлунок, печінку, нирки) надмірною їжею, то тиск у великому колі кровообігу внушений посилюватися для того, щоб міг нормально проходити процес травлення. Це підвищення тиску, звичайно ж, відбувається за рахунок малого копа, а отже – за рахунок мозку. Тому мозок вимушений перебувати у напівдрімотному стані з того часу, поки не перетравиться зайва, не потрібна для організму, їжа.
Ще св. Іоанн Златоуст (4 ст.) помітив: «У загодованому, товстому тілі тонкий розум не приживається» (Про природну повноту не йдеться).
А при здоровому способі життя таких проблем не виникає І сам Бог допомагає праведникові. Саме тому під час посту дітям і студентам християнам набагато легше вчитися. Це може випробувати на собі кожен, результат не заставить себе його чекати.
Ще слід зазначити, що людина може здобувати тільки знання, а розум та мудрість – даються Богом саме до Нього необхідно за цим звертатись.
Це випробували на собі всі подвижники всі, хто служив і служить Богові молитвою та постом. Саме завдяки своєму богоугодному життю, праведники Хто готові досягали витонченого розуму, глибокого розуміння, дару Духа Святого, ім’я якому – Мудрість.
Бог просвічує розум кожній людині хто Йому служить. Так, хоч багато святих угодників Божих в школі не вчилися, їх мудрості люди не перестають дивуватися й досі, незважаючи на те, що минуло вже кільканадцять століть. Справді, читаючи твори Златоуста (4 ст.), чи авви Дорофея (5 ст.); Ігнатія Богоносця (1 ст.), чи Серафима Саровського (18 ст.), – звідусіль віє одним духом, єдиною мудрістю – Божою, і навіть століття тут ролі не грають.
Яскравим прикладом того, що може досягнути людина, живучи побожно, є життя протоієрея Іоанна Кронштадтського, шанованого святого, що жив на початку двадцятого століття. Ось як він сподобився одержати від Бога мудрість.
На шостому році життя от рок Іоанн, при допомозі батька, почав учитися грамоті. Але на перших порах грамота важко давалася хлопчикові. Це його дуже смутило, але це ж і давало наснагу йому на особливо гарячі молитви до Бога про допомогу. Батько його, сільський дяк, зібравши останні кошти від своєї вбогості, відвіз сина в Архангельське парафіяльне училище. Там хлопець особливо гостро відчув свою одинокість та безпорадність у шкільних науках. Тому всю радість життя юний Іоанн знаходив тільки в молитві й ділах благочестя, так як ще змалку був привчений до стриманості, посту. Молився він часто й віддано, гаряче просячи у Бога допомоги. Якось, після однієї з таких самовідданих гарячих молитов, вночі, хлопчика враз ніби осяяло всього, «немов завіса спала з очей, ніби розкрився розум в голові, так легко і радісно стало на душі»: йому ясно уявився вчитель в той день, його урок, він навіть згадав що і, про що той говорив. Як тільки розвиднилося, він зіскочив із ліжка, схопив книги, і, о, щастя! Він почав читати набагато краще, почав добре розуміти шкільні предмети і запам’ятовувати прочитане.
З того часу отрок Іоанн почав відмінно вчитися: одним з перших закінчив училище, першим закінчив Архангельську духовну семінарію та був прийнятий на казенний рахунок у С. – Петербурзьку Духовну Академію, яку теж закінчив із відзнакою.
(“Моє життя в Христі” протоієрей І Кронштадтський)
ДЖЕРЕЛО: ВЕЛИКИЙ ПІСТ. ЯК ЙОГО ПРОВЕСТИ? // Православне видавництво “Благодатний Вогонь” м. Глибока, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
