Складений архієпископом Сергієм (Голубцовим, +1982 р.)
Таїнство святого покаяння має основну мету – розбудити нашу духовну свідомість, відкрити нам очі на самих себе, отямитися, глибоко зрозуміти, у якому згубному стані перебуває наша душа, як необхідно шукати спасіння в Бога, просити слізно прощення наших незліченних гріхів перед Ним. Господь Ісус Христос чекає від нас повної свідомості наших відступів від Його святої волі й смиренного звертання до Нього, як невартих Його рабів, що багато прогрішили й образили Його Божественну любов до нас.
Нам потрібно пам’ятати й глибоко вірити в нескінченне милосердя Боже, що простирає свої обійми кожному грішникові, що кається. Немає гріха, якого Бог по Своєму невимовному милосердю не простив би людині, що виявила щире розкаяння у своїх гріхах, тверду рішучість виправити своє життя й не повертатися до колишніх гріхів.
Приступаючи до сповіді, будемо молити Бога, щоб Він Своєю всемогутньою допомогою відкрив нам двері покаяння, примирив і з’єднав із Собою, подарував Духа Святого для нового й обновленого життя.
Улюблені у Христі брати і сестри! Готуючись приступити до великого таїнства святої сповіді, дивлячись на милосердя Боже, запитаємо самі себе, чи вчинили ми милосердя ближнім, чи з усіма примирилися, чи не маємо в серці своєму ворожнечі на кого-небудь, згадавши заповітні слова Святого Євангелія: «якщо простите людям гріхи їх, простить і вам Отець ваш Небесний» (Мт. 6,14). От умова, яку повинні ми зрозуміти й дотриматися в рятівній справі святого покаяння.
Життя людське настільки різноманітне, настільки таємнича глибина нашої душі, що важко навіть перелічити всі гріхи, які ми робимо. Тому, приступаючи до таїнства святої сповіді, корисно нагадати собі про основні порушення морального закону Святого Євангелія. Уважно будемо перевіряти свою совість і каятися у своїх гріхах перед Господом Богом.
* * * * * * * * * * * * * *
Сповідаємо ми, багатогрішні, Господу Богу Вседержителеві, у Святій Трійці славимому й покланяємому Отцеві й Синові й Святому Духу, і тобі, чесний отче, всі наші гріхи вільні і мимовільні, вчинені словом, або ділом, або думкою.
Згрішили незбереженням обітниць, даних нами при хрещенні, але у всьому збрехали й переступили, і непотрібними себе зробили перед обличчям Божим.
Згрішили маловір’ям, невір’ям, сумнівом, ваганням у вірі, уповільненням у помислах, що посилаються від ворога, проти Бога й Святої Церкви, блюзнірством і глузуваннями над святинею, сумнівом і вільною думкою, марновірством, гаданням, самовпевненістю, недбальством, розпачем у своєму спасінні, надією на самих себе й на людей більше, ніж на Бога, забуттям про правосуддя Боже і відсутністю достатньої відданості волі Божій.
Згрішили непокорою до дій промислу Божого, завзятим бажанням, щоб усе було по-нашому, людинодогоджанням, упередженою любов’ю до тварин й речей. Не намагалися пізнавати волю Божу, не мали благоговіння до Бога, страху перед Ним, надії на Нього, ревності про славу Його, тому що Він прославляється чистим серцем.
Згрішили невдячністю до Господа Бога за всі Його великі й безперестанні благодіяння, що виливаються удосталь на кожного з нас й у цілому на весь людський рід, непам’ятанням про них, ремством на Бога, малодушністю, зневірою, жорстокістю свого серця, відсутністю до Нього любові й невиконанням Його святої волі.
Згрішили поневоленням себе пристрастям: хтивості, користолюбству, гордості, лінощам, самолюбству, марнославству, честолюбству, бажанням збагачення, обжерливості, ласуванням, таємноїдством, об’їданням, пияцтвом, пристрастю до ігор, видовищ і веселощів.
Згрішили божбою, невиконанням обітниць, примусом інших до божіння й клятви, неблагоговінням до святині, хулою на Бога, на святих, на всяку святиню, блюзнірством, призиванням імені Божого даремно, у поганих справах, бажаннях, думках.
Згрішили нешануванням свят церковних, не ходили в храм Божий через лінощі і недбальство, у храмі Божому стояли неблагоговійно; згрішили розмовами й сміхом, неуважністю до читання й співу, неуважністю розуму, блуканням думок, суєтними спогадами, ходінням по храму під час богослужіння без потреби; виходили із храму до закінчення служби, у нечистоті приходили в храм і доторкалися до святинь його.
Згрішили недбальством до молитви, залишенням читання Святого Євангелія, Псалтиря й інших Божественних книг, святоотцівських повчань.
Згрішили забуттям гріхів на сповіді, самовиправданням у них і применшенням їх ваги, приховуванням гріхів, покаянням без сердечного розчулення; не дбали про належну підготовку до причастя Святих Тайн Христових, не примирившись зі своїми ближніми приходили на сповідь й у такому гріховному стані дерзали приступати до Причастя.
Згрішили порушенням постів і незберіганням пісних днів – середи й п’ятниці, які прирівнюються до днів Великого посту, як дні спогаду страждань Христових. Згрішили непомірністю в їжі й питві, недбалим і неблагоговійним накладенням на себе хресного знамення.
Згрішили неслухняністю начальству й старшим, впертістю, самовиправданням, лінощами до праці й несумлінним виконанням доручених справ. Згрішили нешануванням батьків своїх, залишенням молитви за них, нешануванням старших від себе за віком, зухвалістю, норовливістю й непокорою, брутальністю, упертістю.
Згрішили відсутністю християнської любові до ближнього, нетерплячістю, уразливістю, дратівливістю, гнівом, заподіянням шкоди ближньому, бійками й сварками, непоступливістю, ворожнечею, воздаянням злом за зло, непрощенням образ, злопам’ятством, ревністю, заздрістю, бажанням зла, мстивістю, осудом, наклепом, хабарництвом.
Згрішили немилосердям до бідних, не мали жалю до хворих і калік; згрішили скнарістю, жадібністю, марнотратністю, користолюбством, невірністю, несправедливістю, жорстокосердістю.
Згрішили лукавством у відношенні до ближніх, обманом, нещирістю в спілкуванні з ними, підозрілістю, двоєдушністю, плітками, глузуваннями, гостротами, неправдою, лицемірним поводженням з іншими й лестощами, людинодогоджанням.
Згрішили забуттям про майбутнє вічне життя, непам’ятанням про свою смерть і страшний суд і нерозумною, упередженою прихильністю до земного життя і його задоволень, справ.
Згрішили непомірністю свого язика, марнослів’ям, сміхотворством, розповідали анекдоти; згрішили розголошенням гріхів і слабостей ближнього, спокусливою поведінкою, вільністю, зухвалістю.
Згрішили непомірністю своїх душевних і тілесних почуттів, пристрастю, хтивістю, нескромним поглядом на осіб іншої статі, вільним із ними поводженням, блудом і перелюбом, різними плотськими гріхами, зайвим франтівством, бажанням подобатися й приваблювати інших.
Згрішили відсутністю прямодушності, щирості, простоти, вірності, правдивості, поважності, статечності, обережності в словах, розсудливій мовчазності, не охороняли й не захищали честь інших. Згрішили відсутністю любові, помірності, цнотливості, скромності в словах і вчинках, чистоти серця, милосердя й смиренномудрості.
Згрішили зневірою, тугою, сумом, зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком, похіттю, нечистотою й всіма нашими почуттями, думками, словами, бажаннями, справами. Каємося і в інших наших гріхах, які через безпам’ятство наше ми не пом’янули.
Каємося, що прогнівали Господа Бога нашого всіма своїми гріхами, щиро про це жаліємо й бажаємо надалі втримуватися від гріхів наших і виправлятися.
Господи Боже наш, зі сльозами молимо Тебе, Спаса нашого, допоможи нам утвердитися у святому намірі жити по-християнськи, а висповідані нами гріхи прости, як Благий і Людинолюбець.
******************************
Не перераховані тут тяжкі гріхи треба сказати духівникові особисто. Гріхи, висповідані й відпущені раніше, називати на сповіді не треба, тому що вони вже прощені, але якщо ми їх знову повторюємо, то потрібно в них знову каятися. Каятися потрібно й у тих гріхах, які були забуті, але згадалися тепер.
Говорячи про гріхи, не слід називати імена інших осіб – співучасників гріха. Такі повинні самі покаятися за себе.
Навички до гріха викорінюються молитвою, постом, помірністю, добрими ділами.
ДЖЕРЕЛО: НА ДОПОМОГУ В ПОКАЯННІ (Про пристрасті, чесноти і покаяння. Ґрунтовна підготовка до сповіді) // Православне Видавництво «Благодатний Вогонь», м. Глибока, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
