На запитання ваше, в чому полягає щасливе життя, чи в блиску, славі та багатстві, чи в тихому, мирному, сімейному житті, скажу, що я згоден з останнім, та ще й додали жаття, що проходить з чистою совістю і зі смиренням, доставляє мир, спокій і правдиве щастя. А багатство, честь, слава і високе достоїнство нерідко бувають причиною багатьох гріхів, і ненадійне таке щастя.
Люди більшою мірою бажають та шукають благополуччя в цьому житті, а терпінь намагаються уникати. І здається, що це дуже добре та приємно, але повсякчасне благополуччя і щастя людині шкодить. Вона впадає в різні пристрасті і гріхи та гніває Господа, а ті, хто проходять життя з терпіннями, більше наближаються до Господа і легше отримують спасіння, тому Господь приємне життя назвав розлогим шляхом: просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять (Мт. 7, 13), а скорботне життя назвав: тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять (Мт. 7, 14). Отже, через любов свою до нас Господь, передбачаючи майбутню користь для тих, хто її гідний, багатьох зводить з просторого шляху, а провадить на вузький і скорботний шлях, щоб терпінням хвороб та скорбот вшанувати їх спасіння і дарувати життя вічне.
…Вам хочеться не тільки бути хорошою і нічого не мати поганого, але й бачити себе такою. Бажання похвальне, а бачити свої добрі якості, це вже пожива для самолюбства. Навіть якби ми все сказане зробили – все ж повинні вважати себе непотрібними рабами, а ми, й у всьому бувши несправні, не маємо в думках себе такими, а тому і бентежимося, замість того, щоб упокоритися.
Тому нам Бог і не подає сили до виконання, щоб ми не виносилися, а впокорювалися і придбали би завдаток смирення. І коли воно буде в нас, то й чесноти будуть в нас міцні та воно не дозволить нам підноситися.
Ми, недоумкуваті, думаючи влаштувати багатство, журимося, метушимося, позбавляємо себе спокою, виконуємо залишення боргу віри в метушінні, для того, щоб залишити дітям гарний маєток. Але чи знаємо ми, чи піде він їм на користь? Чи не бачимо дітей, що залишилися з багатством, але дурному синові не допомагає багатство – і воно тільки послужило їм приводом к поганої моральності. Потрібно дбати, щоб залишити дітям добрий приклад свого життя і виховати їх в страху Божому та в заповідях. Його, це їх головне багатство. Коли будемо шукати Царства та його справедливість, а все те вам докладеться. (Мт. 6, 33). Ви скажете: неможна цього зробити; тепер світ вимагає не цього, а іншого! Добре; але чи ви народили дітей тільки для світу, а не для майбутнього життя? Втішайте себе словом Божим: Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів (Йо. – 15, 18), а прагнення тіла вороже Богові – бо не кориться законові Божому, та й не може. (Рим. 8, 7). Не бажайте дітям вашим бути славними світу, але щоб були добрими людьми, покірними дітьми, а якщо Бог влаштує,— добрі чоловік і жінка, ніжні батьки, турбувалися за підвладних сердечні до всіх і до ворогів поблажливі.
…Ви маєте бажання наблизити себе до Бога і отримати спасіння. В цьому полягає весь обов’язок кожного християнина, але це довершується через виконання заповідей Божих, які полягають всі в любові до Бога та ближнього і продовжуються до любові до ворогів. Читайте Євангеліє, там знайдете шлях, істину і життя, зберігайте Православну віру і устави Святої Церкви, повчайтеся в писаннях церковних пастирів та вчителів і влаштовуйте життя своє згідно з їхнім вченням. Проте одні правила молитовні не можуть нам принести користі… раджу намагатися настільки можливо звертати увагу вашу на діла любові до ближніх: стосовно матінки вашої, дружини й дітей, дбай про виховання їх в Православній вірі та добрій моральності до підлеглих вам людей і до всіх ближніх. Св. Апостол Павло, перелічуючи різні види чеснот і подвигів самовідречення, каже: «якщо зроблю те і це , а любові не маю, нема мені користі».
ДЖЕРЕЛО: ПОВЧАННЯ ОПТИНСЬКИХ СТАРЦІВ. ПОРАДИ У РІЗНИХ ЖИТТЄВИХ ВИПАДКАХ // Православне видавництво «Благодатний Вогонь» м. Глибока, 2012 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
