Один убогий чоловік заробляв собі на життя тим, що ловив ядовиті гадюки і продавав їх до аптек. Так одного дня наловив він достатнє число тих гадюк і приніс їх в коші додому. Змучений поставив кіш в кімнаті, а сам ліг спати. Тим часом кошик цей не був добре прикритий і гадюки, приманені теплом людського тіла, повилазили з коша і повлазили до ліжка та обмотались коло ніг і рук сплячого, а одна усадовилась на грудях де знаходиться серце. Почувши ті холодні обійми, чоловік пробудився і відразу зрозумів своє страшне положення. Він не ворухнувся, знаючи, що найменший рух буде йому смертю, лиш роздумував, що йому робити. І прийшла йому спасенна думка. Закликав свого сусіда, пояснив йому коротко своє страшне положення і попросив його принести миску теплого молока і поставити коло ліжка. Коли цей так зробив, гадюки, почувши запах молока, почали одна по одній вилазити з ліжка. Лиш одна не хотіла уступитись, а саме та, що всадовилась на грудях. Що робити? Відірвати її від грудей — неможливо, бо готова вкусити, а то – смерть! Треба терпеливо ждати, аж сама уступиться. Через деякий час і та гадюка поповзла до миски. Чоловік був урятований. Чи це оповідання правдиве, чи ні, для нас байдуже. Правдою однак є, що в духовнім житті кожний з нас знаходиться не раз в такій небезпеці, як той чоловік.
Ядовиті змії, що загрожують нашому вічному життю, це наші пристрасті. Багато ї. є і кожна з них, як змія, може заподіяти нам вічну смерть, якщо завчасу не усунемо її від себе. Але з поміж них усіх є найнебезпечнішою та, що сидить на серці — головна пристрасть. Все рівно, як вона називається. У Юди була це жадоба грошей, скупарство і вона завдала йому смерть. В нас може вона інакше називатися. Чи то буде непогамований гнів, чи обжерливість, чи заздрість, або лінивство, чи гордість, вона сидить нам на серці і загрожує вічному життю. В нас може є й інші блуди, але їх легко нам поправити.
В 21 главі четвертої книги Мойсея, оповідає цей Божий Пророк таке: «Коли єврейський народ почав нарікати на Мойсея і на Бога, послав Бог безліч ядовитих змій, які укусом спричиняли смерть багатьом. Тоді прийшли євреї до Мойсея і почали його просити: «Ми згрішили, бо нарікали проти Господа, проти тебе. Проси, щоб Господь відняв від нас ті ядовиті змії». Мойсей почав просити за свій народ і Бог сказав йому: «Зроби з міді змія і постав його високо. Кожний кого вкусять змії, якщо погляне на нього, буде жити». І так зробив Мойсей. І кожний, хто поглянув на того мідяного змія, був вільний від смертоносних наслідків зміїної отрути.
Дор. в Христі! Чи і ми хочемо уздоровити себе від зміїного укусу, від гріха, пристрасті, грішної звички? Не маємо іншого ліку, як погляд на хрест, на Спасителя. Адже той мідяний вуж був тільки прообразом Спасителя на хресті. Погляньмо тільки, як той страшний змій наших гріхів поранив Його. Ноги і руки Його прибив до хреста, голову поранив колючим терням, ціле тіло поорав бичами. Се зробили наші гріхи. Та мимо того не маємо чого відчаюватися. І хоч би ми в своїх гріхах йшли за Юдою аж до самої зради нашого Господа, не маємо причини впадати в розпуку. Правда, що ми власною силою без Божої ласки не можемо повстати з гріха, не в силі позбутися згубного впливу, але коли ми, оживлені вірою і скорботним серцем, поглянемо на Розп’ятого, Він нам своєї ласки не відмовить. Кров Його найсвятіша, що її пролляв Він за наші гріхи, є для нас рятунком, вона є цілющим ліком на всі гріховні рани.
Прибігаймо, дор. в Христі, до цього цілющого джерела. Воно випливає у св. Тайнах. Якщо ми в полоні пристрасті, там знайдемо силу перемогти її. Якщо ми звільнилися від грішного впливу, там знайдемо підкріплення до дальшої боротьби і перемоги. Тільки часто глядімо з живою вірою на розп’ятого Спасителя.
ДЖЕРЕЛО: ПОСТОВІ ПРОПОВІДІ. РОЗДУМИ У ЧАСІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ // Глибока, Благодатний Вогонь, 2008 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
