Скорботи — наш шлях, давайте йти, поки дійдемо до призначеної нам батьківщини вічності, але тільки таке горе, що мало піклуємося про вічність і не терпимо й малого докору словом. Ми самі збільшуємо свої скорботи, коли починаємо нарікати.
Хто переміг пристрасті і здобув розум духовний, той без освіти зовнішньої має доступ до серця кожного.
Накладене правило завжди важке, а виконання зі смиренням ще важче.
Що працею здобувається, те й буває корисним.
Якщо бачиш помилку ближнього, яку ти б хотів виправити, якщо вона порушує твій душевний спокій і дратує тебе, то й ти грішиш і, отже, не виправиш помилки помилкою — вона виправляється лагідністю.
Сумління людини схожу на будильник. Якщо будильник, подзвонив, і знаючи, що треба йти на послухання, зараз же підведешся, то й потім завжди будеш його чути, а якщо відразу не підведешся декілька днів підряд, кажучи: «Полежу ще трошки», то в решті решт прокидатися від дзвінка його не будеш.
Що легке для тіла, то некорисне для душі, а що присне для душі, то важке для тіла.
Запитуєш: «Як зробити, щоб вважати себе нічим?» Помисли зарозумілості приходять, і неможливо, щоб вони не приходили. Але треба з ними боротися помислами смиренномудрості. Як ти й робиш, пригадуючи свої гріхи і різні недоліки. Так і надалі роби і завжди пам’ятай, що і ціле наше земне життя повинно проходити в боротьбі зі злом. Крім розглядання своїх недоліків, можеш ще й так смиренно думати: «Нічого доброго в мене немає… Тіло в мене не моє, воно створене Богом в утробі материнській. Душа дана мені від Господа. Тому і всі здібності душевні і тілесні є дарами Божими. А моя власність — лише самі мої незліченні гріхи, якими я щодня гнівала і гніваю Милосердного Господа. Чим же мені після цього славитися і гордитися? Нічим». І при таких міркуваннях молитовно проси помилування від Господа. У всіх гріховних намірах одні ліки — щире покаяння і смирення.
Багато є плачучих, але не за тим, що треба, багато скорбних, але не за гріхи, багато є немов би смиренних, але не щиро. Приклад Господа Ісуса Христа показує нам, з якою лагідністю і терпінням повинні ми витримувати помилки людські.
ДЖЕРЕЛО: ПОВЧАННЯ ОПТИНСЬКИХ СТАРЦІВ. ПОРАДИ У РІЗНИХ ЖИТТЄВИХ ВИПАДКАХ // Православне видавництво «Благодатний Вогонь» м. Глибока, 2012 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
