Є різні шляхи до спасіння. Одних Господь спасає в монастирі, інших в світі. Святитель Миколай Мирликійський пішов в пустелю, щоб подвизатися там в пості та молитві, але Господь наказав йти в світ. «Це не та нива, на якій ти принесеш Мені плід», – сказав Спаситель. Святі Таїсія, Марія Єгипетська, Євдокія також не жили в монастирях. Скрізь спастися можна, тільки не покидайте Спасителя. Чіпляйтеся за ризу Христову — і Христос не залишить вас.
Правдивою ознакою омертвіння душі є уникання церковних богослужінь. Людина, яка байдужіє до Бога, насамперед починає уникати ходити до церкву, спочатку намагається прийти на службу пізніше, а потім і зовсім перестає відвідувати храм Божий.
Ті, хто шукає Христа, знаходять Його, за правдивим євангельським словом: «Стукайте і відчинять вам, шукайте і знайдете», “В домі Отця Мого обителей багато є».
І зауважене, що тут Господь говорить не тільки про небесні, але й земні обителі, і не тільки про внутрішні, але й про зовнішні.
Кожну душу ставить Господь в таке полонення, оточує такою обстановкою, яка найбільше сприяє її успіхові. Це і є зовнішня обитель, сповнює ж душу спокій миру і радості — внутрішня обитель, яку готує Господь тим, хто любить та шукає Його.
Не читайте безбожних книжок залишайтеся вірними Христові. Якщо запитають про віру, відповідайте сміливо. «Ти, здається, зачастила до церкви?» — «Та тому що знаходжу в ньому задоволення». — Чи не в святі хочеш?» — «Кожному цього хочеться, але не від нас це залежить, а від Господа». Таким чином ви відіб’єте ворога.
Не можна навчитися виконувати заповіді Божі, без праці, і праця ця складається з трьох частин — молитва, піст і пильність.
Мені доводиться чути скарги на те, що ми переживаємо тепер важкі часи, що тепер дана повна свобода всяким єретичним та безбожним вченням, що Церква зі і всіх сторін піддається нападам ворогів і страшно стає за неї, що здолають її ці мутні хвилі зневіри і єресей. Я завжди відповідаю: «Не тривожтеся! За Церкву не бійтеся! Вона не загине: ворота адові не здолають її аж до Страшного суду. За неї не бійтеся, а от за себе боятися треба, і правда, що наш час дуже важкий. Чому? Та тому, що тепер особливо легко відпасти від Христа, а тоді — загибель».
Щось похмуре, жахливе йде в світ… Людина залишається ніби беззахисною, настільки її опанувала ця зла сила, і вона не усвідомлює, що робить… Навіть навіюється самогубство… Чому це відбувається? Тому що не беруть в руки зброю — не мають при собі імені Ісусового і хресного знамення.
Життя є блаженством… Блаженством стане для нас життя тоді, коли ми навчимося виконувати заповіді Христові та любити Христі. Тоді радісно буде жити, радісно терпіти скорботи, які надходять, а попереду нас буде сіяти невимовним світлом Сонце Правди – Господь ….
Всі Євангельські заповіді починаються словами: Блаженні — блаженні лагідні, блаженні милостиві, блаженні миротворці… Звідси випливає, як істина, що виконання заповідей приносить людям вище щастя.
Все життя наше є велика таємниця Божа. Всі обставини життя, якими б не здавалися вони незначними, і мають величезне значення. Зміст теперішнього життя ми повністю зрозуміємо в майбутньому віці. Як обачно треба ставитися до нього, а ми перегортаємо наше життя, як книгу — аркуш за аркушем, не віддаючи собі звіту в тому, що там написано. Немає випадковості в житті, все твориться з волі Творця.
Щоб уподібнитися до Бога, треба виконувати Його святі заповіді, а якщо придивитися, то виявиться, що жодної ми по-справжньому й не виконали. Переберемо їх всіх, і виявиться, що тієї заповіді ми ледь торкнулися, іншу, може, також трохи тільки починали виконувати, а, наприклад, до заповіді про любов до ворогів і не приступали. Що ж залишається робити нам, грішним? Як спастися? Лише — через смирення. Господи, у всьому я грішний, і нічого нема в мене доброго, надіюся тільки на безмежне Твоє милосердя». Ми правдиві банкрути перед Господом, але за смирення Він не відкине нас. І справді, краще, маючи гріхи, так і вважити себе великими грішниками, ніж, маючи які-небудь добрі діла, хвалитися ними, вважаючи себе праведними. В Євангелії зображені два таких приклади в особі Фарисея і митаря.
В страшний час ми живемо. Людей, що сповідують Ісуса Христа і відвідують храм Божий, піддають глузуванням та осудові. Ці глузування перейдуть у відкрите гоніння, і не думайте, що це трапиться через тисячу років, ні,— це невдовзі наступить. Я до цього не доживу, а деякі з вас побачать. І почнуться знову катування і муки, але благо тим, які залишаться вірними Христу Богові.
ДЖЕРЕЛО: ПОВЧАННЯ ОПТИНСЬКИХ СТАРЦІВ. ПОРАДИ У РІЗНИХ ЖИТТЄВИХ ВИПАДКАХ // Православне видавництво «Благодатний Вогонь» м. Глибока, 2012 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
