Покаяння є найбільший дар Бога людині – друге хрещення, у якому, обмившись від гріхів, ми знову знаходимо благодать, загублену в падінні. Будучи грішними – стаємо святими. Воно відкриває нам небо, уводить в рай. Без покаяння немає спасіння.

Покаяння не є публічне самобичування, але важка й кропітка внутрішня праця по очищенню серця від моральних нечистот, що скотишся тим з а час неуважного, недбайливого, без благодатного життя.

Покаятися – значить змінити образ життя, насамперед «отямитися».

Це значить побачити в собі гріх: у думці, слові й дії, – усвідомити його, зненавидіти, а потім ужити благодатні церковні засоби для викорінювання його зі своєї істоти. Втративши розуміння істинної духовності, ми втратили й здорове поняття про це благо.

Плід покаяння – виправлення, зміна життя.

Людина повинна безжалісно, з коріннями вирвати з душі пороки й пристрасті, відвернутися від зла й неправди, приступити до Господа й почати Йому Єдиному служити всіма силами душі й тіла.

Хто кається й свідомо грішить знову, збільшує провину, «повертаючись назад» і зневажаючи милосердя Боже. «Не стільки дратують Бога вчинені нами гріхи, скільки наше небажання перемінитися», – говорить свт. Іоанн Златоуст.

 

ДЖЕРЕЛО: ВЕЛИКИЙ ПІСТ. ЯК ЙОГО ПРОВЕСТИ? // Православне видавництво «Благодатний Вогонь» м. Глибока, 2006 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.