Молитовне правило нехай буде краще невелике, але виконуване постійно і уважно…
Візьмемо собі за зразок, святого, придатного до нашого становища, і будемо спиратися на його приклад. Всі святі страждали тому, що вони йшли шляхом Спасителя, який страждав: був гнаний, зганьблений, несправедливо засуджений і розп’ятий. І всі, що йдуть за Ним, неминуче страждають. «В світі страждати будете». І всі, бажаючі благочестиво жити, гнані будуть. «Коли приступаєш працювати для Господа, приготуй душу твою до спокус».
Щоб легше переносити страждання, треба мати віру міцну, гарячу любов до Господа, не прив’язуватися ні до чого земного, цілком віддатися волі Божій.
На блазнів треба дивитися як на хворих від яких ми вимагаємо, щоб вони не кашляли і не плювали…
Якщо немає можливості виконати обіт послугу, нікому коритися, треба мати готовність все робити згідно з волею Божою. Є два виду послуху: зовнішній і внутрішній.
При зовнішньому послухові потрібна повна покора, виконання будь-якої справи без роздумування. Внутрішній послуг стосується внутрішнього, духовного життя і вимагає керівництва духовного отця.
Але пораду духовного отця слід перевіряти Святим Письмом… Правдивий послух, що приносить душі велику користь, це коли як послух виконуєш те, що незгідне з твоїм бажанням, усупереч собі. Тоді Сам Господь бере тебе на Свої руки…
Лікарів і ліки створив Господь. Не можна відкидати лікування.
При слабкості сил і втомі сидіти в церкві можна: «Сину, дай Мені серце твоє». «Краще сидячи думати про Бога, ніж про ноги стоячи», — сказав Святитель Філарет Московський.
Не треба давати волю своїм почуттям. Треба примушувати себе обходитися привітно і з тими, які не подобаються нам.
Вірити прикметам не потрібно. Нема ніяких прикмет. Господь керує нами Своїм Промислом, і я не залежу від якогось птаха чи дня, чи іншого чогось. Хто вірить забобонам, у того важко на душі, а хто вважає себе залежним від Промислу Божого, в того, навпаки, на душі радісно.
«Ісусова молитва» замінить хресне знамення, якщо чомусь не можна буде покласти його.
Без крайньої необхідності в святкові дні не можна працювати. Святом тpeбa дорожити і шанувати його. Цей день треба присвячувати Богові: бути в храмі, вдома молитися і читати Святе Письмо та твори св. отців, робити добрі діла.
Треба любити кожну людину, бачачи в ній образ Божий, незважаючи на вади її. Не можна холодністю віддаляти від себе людей.
Що краще: рідко чи часто приступати до Св. Христових Тайн? — сказати важко. Закхей з радістю прийняв в свій ділі дорогого Гостя – Господа, і добре вчинив. А сотник, через смирення, усвідомлюючи свою не гідність, не зважився прийняти, і теж добре вчинив. Вчинку їх хоча й протилежні, але за спонукою однакові. І стали вони перед Господом рівною мірою достойними. Суть в тому, щоб достойно готувати себе до великого Таїнства.
Коли запитали преподобного Серафима, чому в теперішній час нема таких подвижників, які були раніше, він відповів: «Тому, що немає рішучості до проходження великих подвигів, а благодать та ж; Христос Той самий повіки».
Переслідування і утиски корисні нам, бо вони зміцнюють віру.
Треба все погане, також і пристрасті, які борють нас, вважатиме своїми, а від ворога – диявола. Це дуже важливо. Тоді тільці й можна перемогти пристрасть, коли не будеш вважати її своєю…
Якщо хочеш позбутися смутку, не прив’язуйся серцем ні до чого і ні до кого. Печаль виходить від прив’язаності до видимих речей.
Ніколи не було, нема й не буде безжурного місця на землі. Безжурне місце може бути тільки в серці, коли Господь в ньому.
В скорботах і спокусах Господь допомагає нам. Він не звільняє нас від них, а подає силу легко переносити, навіть не помічати їх.
Мовчання готує душу до молитви. Тиша, як вона благотворно діє на душу!
Не слід домагатися людської правди. Шукай тільки правди Божої.
Духовний отець, як стовп, тільки вказує шлях, а йти треба самому. Якщо духовний отець буде вказувати, а учень його сам не буде рухатися, то нікуди і не піде, а так зігниє біля цього стовпа.
Коли священик, благословляючи, вимовляє молитву:
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Дyxа», тоді звершується тайна: благодать Святого Духа сходить на ту людину, яку благословляють. І коли яка-небудь людина хоча б тільки устами вимовляє відречення від Бога, благодать відходить від неї, всі її поняття змінюються, вона робиться зовсім іншою.
Перш, ніж у Господа просити прощення, треба самій простити… Так сказано в «Молитві Господній».
Мовчання корисне для душі. Коли ми говоримо, тоді важко втриматися від пустослів’я й осуду. Але є мовчання погане, це коли хтось злиться і тому мовчить.
Завжди пам’ятайте закон духовного життя: якщо сконфузишся яким-небудь недоліком іншої людини й засудиш її, пізніше тебе спіткає таке сама, і ти будеш страждати тим самим недоліком.
Не прихиляйте серця до суєти мирської. Особливо у в час молитви покидайте всі помисли про житейське. Після молитви, домашньої чи церковної, щоб зберегти молитовний настрій, необхідне мовчання. Іноді навіть просте, незначне слово може порушити і злякати в душі нашій умиління.
Самовиправдання закриває духовні очі, і тоді людина бачить не те, що є насправді.
Якщо скажеш про брата або сестру щось погане, навіть якщо це буде правда, то ти своїй душі нанесеш невиліковну рану. Передавати про погрішності іншого можна тільки в тому випадку, коли в серці твоєму єдиний намір — користь душі того, хто згрішив.
Терпіння є безперервною благодушністю.
Спасіння ваше і погибель ваша — в ближньому вашому. Спасіння ваше залежить від того, яке и ставитеся до свого ближнього. Не забувайте в своєму ближньому бачити образ Божий.
Всяку справу, якою б незначною вона вам не здавалася, робіть ретельно, як перед обличчям Божим. Пам’ятайте, що Господь бачить все.
ДЖЕРЕЛО: ПОВЧАННЯ ОПТИНСЬКИХ СТАРЦІВ. ПОРАДИ У РІЗНИХ ЖИТТЄВИХ ВИПАДКАХ // Православне видавництво «Благодатний Вогонь» м. Глибока, 2012 // З благословення Митрополита Чернівецького і Буковинського ДАНИЛА//.
