Завдання виховання полягає в тому, щоб підготувати молоду людину до виконання визначеного їй Богом, відповідно до її здібностей, життєвого завдання: жити не для себе, а служити Богу, приносячи користь своїм ближнім. Батьки несуть відповідальність перед Богом за виховання дітей. При цьому в турботах про дітей, у їх навчанні та вихованні слід виходити з фізичних і духовних здібностей, з індивідуальних особливостей кожної дитини.

Діти повинні шанувати своїх батьків.

«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» (Вих. 20:12).

«Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, адже це справедливо; «Шануй свого батька та матір», — це перша заповідь з обіцянням, щоб було тобі добре і щоб ти був на землі довголітнім» (Еф. 6:1-3).

Батьки несуть відповідальність перед Богом за виховання дітей:

«І покладете ви ці слова Мої в своє серце та в свою душу, і прив’яжете їх у знак на руку свою, і нехай вони будуть пов’язкою над вашими очима. І навчайте ними синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лягаєш і коли встаєш» (Повт. Зак. 11:18-19).

«Настав юнака на початку дороги його: він, не відступить з неї навіть коли й постаріє» (Притч. 22:6).

«Я вказую тобі шлях мудрості, веду тебе стежками прямими. Коли підеш, то хід твій не буде обмеженим, а коли побіжиш, не спіткнешся. Міцно тримайся напучування, не залишай його, бережи його; адже воно — житія твоє.» (Притч. 4:11-13).

Діти повинні бути слухняними.

«Діти, — будьте слухняні в усьому батькам, адже це Господові приємне!» (Кол. 3:20-21).

«Слухай батька свого, — він тебе породив, і не зневажай матері, коли й постаріє вона» (Притч. 23:22).

«Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму…» (Притч. 4:1).

«Послухай, мій сину, напучування батька свого і не підкидай науки матері своєї — вони адже хороший вінок для твоєї голови і прикраса на шию твою» (Притч. 1:8).

Батьки повинні карати дітей за непослух.

«Наказуй сина свого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість твоїй душі» (Притч. 29:17).

«Різка і викриття недоліків мудрість дають, проте дитина, залишена без уваги, робить сором матері своїй» (Притч. 29:15).

«До юнацького серця дурість прив’язалась; та виправна різка відкине її від нього» (Притч. 22:15).

«Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина свого; а хто ж любить, той з дитинства карає його» (Притч. 13:24).

Батьки не повинні дратувати дітей своїх.

«І ви, батьки, не роздратовуйте дітей своїх, а виховуйте їх у вченні та наставленні Божому!» (Еф. 6:4).

Неповага до батьків — тяжкий гріх.

«Проклятий той, хто зневажає свого батька та свою матір!» (Повт. Зак. 27:16).

«І хто проклинає батька свого чи свою матір, того слід віддати на смерть» (Вих. 21:17).

«А хто вдарить батька свого чи матір свою, того слід віддати на смерть» (Вих. 21:15).

Слухняним дітям належить Царство Небесне.

«Ісус же сказав: «Пустіть дітей, і не забороняйте їм приходити до Мене, адже Царство Небесне належить таким» (Мт. 19:14).

 

ДЖЕРЕЛО: ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА (В ПОНЯТТЯХ ІІ КАТЕГОРІЯ). Навчальний посібник. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2002.