Ця діяльність однозначно засуджується.

«Адже непокірність є такий же гріх, як і чаклунство, а свавільство є теж, що й ідолопоклонство» (1Цар. 15:23).

«Не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого чи дочку свою через вогонь, віщун, ворожбит, ворожка, чаклун, чарівник, викликаючий духів, чародійник, викликаючий мертвих. Адже бридкий перед Господом кожен, хто чинить таке, і через ці гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою» (Повт. Закону 18:12).

Чаклунство здійснюють:

– віщуни (складачі гороскопів);

«Адже ці народи, яких ти виганяєш, слухаються ворожбитів та віщунів; а тобі не те дав Господь, Бог твій» (Повт. Закону 18:14).

– ворожбити;

«Не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого чи дочку свою через вогонь, віщун, ворожбит, ворожка, чаклун…» (Повт. Закону 18:10).

– ворожки;

«Ворожки не залишай живою» (Вих. 22:17).

– чарівники та викликаючі духів;

«…чарівник, викликаючий духів, ворожбит і хто викликає померлих» (Повт. Закону 18:11).

«А Саул повиганяв із краю ворожбитів та віщунів» (1Цар. 28:3).

– волхви;

«І сталося рано — і занепокоївся дух його (фараона). І послав він, і поскликав усіх волхвів Єгипту та всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; та не виявилось жодного, хто б роз’яснив його фараону» (Бут. 41:8).

«Тоді поприходили чарівники, заклиначі, Халдеї та віщуни; я розповів їм сон, та вони не змогли пояснити мені його значення» (Дан. 4:4).

«А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли волхва одного, лжепророка, іудеянина, на ім’я Варісуса» (Дії Ап. 13:6).

– лжепророки;

«Та промовив до мене Господь: «Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця…» (Єр. 14:14).

«Так говорить Господь-Бог: «Горе на пророків безумних, що ходять за своїм духом та за тим, чого не бачили!» (Єзек. 13:3).

Закон Мойсея забороняє займатись чаклунством.

«Не будете ворожити, і не будете чарувати!» (Лев. 19:26).

За чаклунство належить смертна кара.

«А душа, що звертається до викликаючих мертвих та до чарівників, щоб блудити за ними: то Я поверну Своє обличчя проти тієї душі, і винищу її із народу її» (Лев. 20:6).

«А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мертвих або ворожити, будуть покарані на смерть; камінням потрібно закидати їх, кров їхня на них!» (Лев. 20:27).

 

ДЖЕРЕЛО: ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА (В ПОНЯТТЯХ ІІ КАТЕГОРІЯ). Навчальний посібник. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2002.