Сутність гріха – внутрішній опір Богу, протидія Богу, ворожнеча з Богом.

«Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Адже гріх — то беззаконня» (1Іоан. 3:4).

«Адже два зла здійснив Мій народ: покинули Мене, джерело живої води, і вирубали собі водосховища розбиті, які не можуть тримати води» (Єр. 2:13).

«Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, в тому немає любові Отчої…» (1Іоан. 2:15).

«їхній кінець — то загибель, шлунок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!» (Филип. 3:19).

«…і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і плазунів…» (Рим. 1:23).

«…Адже з серця виходять лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, хула…» (Мат. 15:19).

«Попрямують безбожні в пекло, всі народи, що Бога забули…» (Пс. 9:18).

«…затьмарені розумом, відчужені від життя Божого через їхнє неуцтво, за закам’янілість їхніх сердець; вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечистоту в зажерливості» (Еф. 4:18-19).

Безгрішних немає.

«Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1Іоан. 1:8).

Гріх від диявола.

«Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому-то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола» (1Іоан. 3:8).

Порушуючи одне, людина винна у всьому.

«Хто всього Закона виконує, а згрішить в чомусь одному, той винним у всьому стає» (Як. 2:10).

Гріх проти найменшого брата рівнозначний гріху проти Ісуса Христа.

«Істинно кажу вам: «Чого тільки одному з найменших цих ви не зробили, Мені не зробили!» (Мат. 25:45).

Людина не повинна жити потребами шлунка.

«…Будемо їсти та пити, адже ми взавтра помремо!…» Не обдурюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї! Протверезіться, як повинно бути, і не грішіть, адже деякі з вас Бога не знають» (1Кор. 15:32-34).

Гріх руйнує Божий план.

«Не руйнуй діла Божого ради їжі. Усе чисте, але лихо людині, шо їсть на спотикання» (Рим. 14:20).

Людина стає заложником своїх гріхів.

«Істинно, істинно, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Іоан. 8:34).

«…і свідчать проти нас гріхи наші; адже злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо» (Іс. 59:12).

Хто не чинить добро — грішник.

«Отож, хто знає, як робити добро, та не робить, тому гріх!» (Як. 4:17).

Наслідки гріха:

«Коли праве око твоє спокушає тебе, — вирви його і кинь від себе, адже краще тобі, щоб загинув один із твоїх органів, аніж до геєни все тіло твоє було вкинене» (Мат. 5:29).

«Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, що дияволу та його ангелам приготовлений» (Мат. 25:41).

«І коли рука твоя спокушає тебе, — відрубай її; краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до пекла, до вогню невгасимого…» (Марк. 9:43).

Бог карає за гріх:

«…то й Я піду проти вас, і вражу вас семикратно за ваші гріхи» (Лев. 26:24).

«Забули про тебе всі друзі твої, тебе вони не шукають; адже ворожими ударами Я вразив тебе, жорстокою карою за численні беззаконня твої, за те, що примножитись гріхи твої…» (Єр. 30:14).

«Вороги його стали па чолі, супротивникам його добре ведеться, тому що Господь завдав йому горя за численні беззаконня його; діти його до полону пішли попереду ворога…» (Плач. 1:5).

Бог прощає:

«Хто Бог, як Ти, який прощає беззаконня і не зараховує злочини, залишку спадщини Своєї, не вічно гнівається Він, тому що любить прощати» (Мих. 7:18).

«Чому Він так богохульствує? хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?» (Марк. 2:7).

«А книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Цей, що богохульствує? Хто може прощати гріхи, крім Бога Самого?» (Лук. 5:21).

«Коли ж ми свої гріхи визнаємо, то Він, вірний та праведний, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1Іоан. 1:9).

«…адже Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зарахуючи людям їхніх провин, і дав нам слово примирення» (2Кор. 5:19).

«А ви один до одного будьте ласкаві, співчутливі, прощаючи один одному, як і Бог у Христі вам простив!» (Еф. 4:32).

«І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні плоті вашої, оживив разом з Ним, простивши вам усі гріхи…» (Кол. 2:13).

Вічна смерть — наслідок гріха.

«Тоді похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх народжує смерть» (Як. 1:15).

«Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе в раби на послух, то ви й раби того, кому коритеся, — або раби гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Рим. 6:16).

«Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких ви тепер соромитесь, адже кінець їхній — смерть» (Рим. 6:21).

«Адже покарання за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23).

Гріх проти Духа Святого:

«І якщо хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мат. 12:32).

«…але хто ганьбитиме Духа Святого, тому не буде прощено ніколи, а підлягає він вічному засудженню.» (Марк. 3:29).

«І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого — не проститься» (Лук. 12:10).

«Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Бог дасть йому життя, тому, що грішить не на смерть. Адже є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився» (1Іоан. 5:16).

Шанс на життя має кожен.

«І беззаконник, якщо відвернеться від усіх гріхів своїх, яких наробив, і буде виконувати усі настанови Мої, і поступатиме законно і праведно — буде він жити, не помре!» (Єзек. 18:21).

 

ДЖЕРЕЛО: ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА (В ПОНЯТТЯХ ІІ КАТЕГОРІЯ). Навчальний посібник. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2002.