З єврейської мови як дієслово перекладається: «припиняти яку-небудь дію», «відпочивати від чогось». Як іменник означає «день відпочинку», «святковий день».

Сьомий день Господь поблагословив і освятив.

«Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти, і син твій та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і гість твій, що в будинку твоєму. Адже шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а сьомого дня спочив. Тому благословив Господь день суботній і освятив його» (Вих. 20:8-11).

«Шість днів буде робитись робота, а день сьомий — субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!» (Лев. 23:3).

Добру справу можна робити і в суботу.

«Він же відповів їм: «Чи знайдеться між вами людина, яка одну маючи вівцю, не піде по неї і не врятує її, якщо і а впаде в яму в суботу? Наскільки ж вартіша людина від вівці? Отже, можна чинити добро й у суботу!» (Мат. 12:11-12).

«І сказав їм: «Субота для людини, а не людина для суботи, отже, Син Людський Господар і суботи» (Марк. 2:27).

Днем християнського богослужіння замість суботи став перший день тижня, неділя, день воскресіння і явлення воскреслого Ісуса Христа. Як святковий, неробочий день тижня оголошений імператором Римської імперії Констянтином у 321 році.

 

ДЖЕРЕЛО: ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА (В ПОНЯТТЯХ ІІ КАТЕГОРІЯ). Навчальний посібник. – Київ: Видавництво Європейського університету, 2002.